Отже в цій статті я не намагатимусь корчити із себе розумного історика, а подивитись на проблему зі сторони, як більш як мислячий громадянин чим закоренілий професор.
Поговоримо ми про великого князя Володимира “Ясного сонечка”.
В шкільних підручниках він постає як крутий, розумний мужик, котрий в чергове об’єднав Русь. Зробив перший крок д єднання з Європою.
Біда в тому що не треба ідеалізувати, навіть такий розумних людей. Не потрібно забувати, що він жив в середньовіччі, не в такому як в Європі, але не менш жорстокому. І прийшов він до влади не з хлібом і сіллю. А мочив він своїх братів дуже так жорстоко.

Особистість Г.Распутіна в дослідженнях істориків різних часів отримала суперечливу оцінку. Він, в певній мірі тримав під своїм контролем, безперечно, вертикаль державної влади й впливав на розстановку керівних посад. До цієї думки схильні всі дослідники
Григорій Ефімович Распутін народився (1872-1916р) в Покровській слободі Тобольської губернії (нині Тюменська область Російської федерації). Дитинство провів у своїй слободі, з юності допомагав батькам у господарстві. Мав сильний вольовий характер. Постійно прагнув зверхності. Здебільшого його вчинки були зухвалими, непередбачуваними. Односельці пам’ятають його як гультяя і крадія, переважно займався грабунком односельців, перепродажем їх коней, за що, згодом поплатився і був відправлений в Тобольський монастир, там і відбулося його перевтілення. Маючи вище зазначені риси характеру, серед ченців отримав повагу й визнання «праведного старця», які зберіг за собою і надалі. Через певний час вже як «праведник» потрапив до Петербурга, де поринув у поєднання розпусного й проповідницького життя. Згодом познайомиться з придворною дамою Анною Вирубовою, яка зблизила Григорія з імператрицею. Від безмежного кохання імператриці до свого сина, який страждав гемофілією, у неї залишалась єдина надія на божу благодать. Саме в такій ситуації й вийшла на арену «Божа людина» в особі Распутіна. Вона повірила у «могутність старця», що він може зцілити її сина і заперечувала будь-які доводи проти його всемогутності. Загадковим залишається питання яким чином Распутіну вдавалося зупиняти перебіг даної хвороби у спадкоємця престолу. Психологи пояснюють дане явище уродженими гіпнотичними здібностями Г.Распутіна, який через штучні навіювання міг впливати на окремі ділянки головного мозку, що й використовував як засіб лікування . Імператриця повірила, що існують між людьми та богом посланці на землі, до яких вона зараховувала і Распутіна. Таким чином відбулося зближення царської сім’ї, а згодом і всього двору, з всемогутнім «старцем».Доречно зауважити, що за порадами до «проповідника» зверталися не лише Олександра Федорівна, а й під впливом імператор чи окремі міністри. Адже на зламі ХІХ-ХХ ст. монархічний режим перебував у стані політичної і соціальної кризи

1)Романістична теорія, прихильники: Пьєрі, Гільзо, за нею місто «перейшло» з античного періоду в середньовічний;
2)Вотчинна теорія – місто виникло на основі великої феодальної вотчини, основою для цієї теорії стала політико-економічна теорія;
3)Маркова теорія – німці вважають, що місто виникло на основі устрою сільської общини –марки;
4)Бургова теорія – місто виникло як добровільний союз міщан, які поселилися поблизу укріпленого замку – бурга;
5)Ринкова теорія – місто виникло навколо ринку, з іншої сторони – засновниками міста виступили купці

1)Французькі сеньйори володіли землями, які в декілька разів перевищували володіння короля (наприклад: Бретань, Фландрія, Аквітанія);
2)Обмежені економічні можливості короля;
3)У Франції, порівняно з іншими державами того часу, діяв принцип «васал мого васала, не мій васал»;
4)Відсутність сильної верстви вільного селянства;
5)Королівська влада мала виборчий характер;

Василь Хома, як і більшість загиблих учасників антинімецького підпілля в Житомирі, похований на Богунії, 11-му кілометрі. Звичайно, мало кому з житомирян відоме це ім’я – майже 50 років совєцького режиму після війни зробили справу. Хоч і не спричинив шкоди СССР, а змагався лише проти польських та німецьких окупантів, однак був записаний до ворогів більшовизму.

Вживається також Мармарош, Марамарош. Терторія площею 0.7 тис кв км на лівобережжі р Тиси, на південний схід від м. Сігет у Румунії. Заселена у 5 ст. нашої ери племенами Білих Хорватів.

1) Візантійська імперія, фактично, єдина держава в якій у ІХ продовжувало панувати рабство (рабів використовували майже всюди: і в селах, і в містах, відомі випадки коли раби воювали за інтереси Візантії);
2) Збільшення чисельності париків (залежних селян) було не на руку імперській владі та чиновницькому апарату, тому що це призводило до зменшення кількості стратіотів, а це в свою чергу негативно позначувалось на боєхдатності візантійської армії, яка вела постійні війни;
3) Імператор та знать намагались зберегти дрібне землеволодіння напротивагу великому землеволодінню, тому що феодали встановлювали свої закони на своїх землеволодіннях і не були зацікавлені у веденні війн та поповненні імператорської скарбниці;

Чи була можливість у «Священної Римської імперії» стати централізованою державою?
Населення територій сучасної Німеччини на IX-XIст не було однорідним. Там проживали і слов'яни(на сході), на півночі землі Німеччини були зайняті норманами, та і саме германське населення не було однорідним. На чолі кожної землі: Баварської, Лотарингської та інших стояли свої племінні володарі які були своєрідними феодалами на своїй території. Королі (а згодом імператори) намагались навколо себе створити централізовану державу. Так, шукаючи підтримки вони пішли на компроміс з церквою, надавши їй, фактично, виконавчу владу. При цьому ігнорувались інтереси нижчих верств та середніх класі, перш за все тогочасної общини, дрібних феодалів. Вже починаючи з Оттона І німці намагаються тримати в покорі Італію.